Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 28.03.2024, 23:24
Добровеличківський центр дитячої та юнацької творчості
Меню сайту
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Категорії розділу
Мої файли [1]
Програми для гуртків [3]
Сценарії виховних заходів [7]
На допомогу керівникам гуртків [14]
Банк "Обдарована дитина" [1]
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » На допомогу керівникам гуртків

Ще раз про виховні заходи
26.05.2015, 11:44

Ці методичні рекомендації складають методичні поради щодо організації та проведення традиційних свят та описи сучасних форм виховної роботи, висловлено цінні міркування, узагальнено й систематизовано кращий педагогічний досвід, подано оригінальні ідеї, які можна буде успішно застосовувати з метою пожвавлення мистецько – творчого та культурно – розважального життя позашкільного закладу.

 

Концерт

 

Тематичному концерту зазвичай передують організаційні заходи в позашкільному закладі. Можна, наприклад, влаштувати конкурси стінгазет, фотографій, вітальних листівок або будь – яких інших індивідуальних або колективних творчих робіт, переможці якого нагороджуються перед початком концерту. Дуже добре, якщо при вході до зали глядачів зустрічатиме яскрава афіша, будуть роздаватися програми концерту або запрошення, а анонс майбутнього концерту прозвучить по шкільному радіо.

До концерту складають «монтажні аркуші» для звукооператора і відповідального за освітлення, в яких у відповідності з програмою описується порядок їхніх дій . Добре, якщо за кулісами разом з учасниками концерту присутній «випусковий редактор» (педагог – організатор), який оголошує порядок номерів і готує акторів до виходу на сцену. Він може виконувати також роль суфлера. Перед початком концерту в глядацькій залі бажано зробити таблички, на яких вказане розміщення глядачів (де сидітимуть вчителі, батьки, класи, гості). При вході до зали глядачів може зустрічати адміністратор концерту (старшокласник або керівник гуртка), який вкаже їм на їхні місця. Бажано, щоб кожен керівник гуртка зайняв місце в залі поруч зі своїми вихованцями.

Концертні номери вишиковуються в програмі «за наростаючою» в залежності від передбачуваної реакції залу. При цьому перший і останній номери обов’язково мають бути «ударними», причому першими найкраще ставити малечу, яку завжди тепло приймають, а останнім номером – фінальну пісню з виходом на сцену всіх учасників концерту.

Музичні стилі і концертні жанри в програмі бажано чергувати. Типовий концерт може складатися з половини пісень, 30 – 40 % танців і одного – двох текстових номерів (театральних інтермедій).

Появу і вихід акторів зі сцени треба обов’язково супроводжувати музичними «джинглами». Навіть 15 – секундний «провис» у концерті може перекреслити загальне враження глядачів.

Настрій і атмосферу шкільних концертів створюють глядачі – діти, які бурхливо вітають з місць виступи своїх товаришів. Тому ніколи не провадьте закритих концертів. Навіть якщо можливості школи не дозволяють зібрати всіх учнів (та це й не потрібно), обов’язково запросіть на концерт хоча б друзів дітей, які виступають.

 

 

 

Ляльковий театр

 

            Діти дуже полюбляють ляльковий театр. Люблять дивитися та брати участь у виставах. Запропонуйте кожній групі поставити маленьку виставу. Вона може бути за мотивами відомої казки «Квітка – семиквітка»,  «Коник – горбоконик»,  «За щучим велінням». Вона може бути побудована за мотивами «дорослих» фільмів: «Спрут», «Рабиня Ізаура», «Пригоди Шерлока Холмса». А можна взагалі запропонувати дітям теми, щоб вони самі склали сценарій, виготовили необхідні ляльки та показали виставу.

            А теми можуть бути незвичайні: «Крокодил і повітряна кулька», «Ніч у магазині іграшок» або «Найщасливіший день у житті старого чайника». Складно буде з виготовленням ляльок, тому треба підказати дітям, що ляльками можуть бути ложки, склянки, носові хустинки, олівці – все, що є під рукою.

 

Мітинг казкових героїв

 

            Останнім часом мітинги стали звичними у нашому житті. Щоб провести мітинг, треба небагато: встановити трибуну; зібрати навколо трибуни слухачів; запропонувати комусь вийти на трибуну і голосно про що – небудь поговорити 2 – 3 хвилини.

            При цьому, звичайно, треба використовувати такі слова, як «ми вимагаємо…», «ми заперечуємо…». А ще можна виготовити плакати та транспаранти. А уявіть, що мітинг вирішили провести герої улюблених дитячих казок (наприклад, «Пригоди Буратіно», «Малюк та Карлсон», «Незнайко та його друзі»).

            Про що можуть говорити з трибуни герої казок, до чого закликати, кого захищати, що вони напишуть на своїх транспарантах?

            Придумайте все це разом з дітьми. Хай кожна група обере собі одну казку, а діти розподілять між собою ролі персонажів цієї казки, зроблять елементи костюмів.

            Але це ще не головне, головне – обрати того, хто від імені всіх героїв казки може сказати промову. Промова повинна бути веселою, скласти її повинна вся творча група. Вам треба буде стати казкарем – ведучим мітингу. І хай цей мітинг буде не злим та не нудним, як це інколи буває у дорослих.

 

Молодецькі розваги

 

            Молодецькі розваги – це майже те ж саме, що й Олімпійські ігри. Тільки ігри проводили давні греки, а розваги організовували пращури слов’ян. Це по – перше. По – друге, спортсменів, що брали участь в іграх, називали атлетами, а учасників розваг – просто молодцями. По – третє, атлети змагались, як відомо, голими, а молодці, у зв’язку із суворим кліматом, - в одязі. По – четверте, на олімпійські ігри жінки не допускалися, а молодецькі розваги не починались, якщо поруч не було дівчат. По – п’яте, нагороджували призерів ігор лавровими вінками, а переможців розваг – поцілунками. А в іншому – ніяких відмінностей. Правда, ще види єдиноборств, в яких змагались атлети і молодці, були зовсім інші.

            Один візантійський мандрівник, який відвідав у ті давні часи землі слов’ян, описує в своїх нотатках 10 видів змагань, які він особисто бачив, опинившись випадково на Молодецьких розвагах. В адаптованому перекладі на сучасну мову ці види змагань можна було б назвати:

  1. Вилізання на стовп.
  2. Біг у мішках.
  3. Перестрибування через калюжу.
  4. Збивання один одного з колоди мішком із соломою.
  5. Біг по бочках.
  6. Метання каменюки.
  7. Збивання батогом мухомора.
  8. Ходіння на ходулях.
  9. Відривання один одного від землі.
  10. Випивання великого келиха з квасом.

Закінчувались розваги перетягуванням канату.

Олімпійські ігри відродив у 1896 році француз П’єр де Кубертен. Зараз з'явилась надія, що хто – небудь інший зможе відродити і Молодецькі розваги.

 

Музей асфальтного живопису

 

Музей асфальтного живопису (МАЖ) має 3 відмінності від художнього музею. По – перше, якщо в музеї картини висять перпендикулярно до підлоги, то в МАЖ вони «лежать». По – друге, якщо на інших виставках картини час від часу знімають та переносять, то в МАЖ вони нерухомі з моменту побудови до закінчення їх віку. По – третє, якщо в музеях картини, як правило. Мають форму прямокутника, то в МАЖ перевага віддається трикутнику та колу.

            За цими обставинами виставки в МАЖ організуються таким чином: художник повідомляє час та місце розташування виставки; до певного часу на асфальті розкреслюються (або намічаються) рамки майбутніх полотен. Майбутнім живописцям видають крейду та фарби.

            Всі виставки в МАЖ тематичні, малювати можна те, що відповідає темі. Найбільш улюблені теми експозицій такі:

  • «У кожному малюнку – сонце»
  • «Барви рідного міста»
  • «Олімпійська веселка»
  • «Різнокольоровий зоопарк»
  • «Пейзаж підводного світу»
  • «Галерея снів»
  • «Палітра народних казок»

Кожний художник (товариство) малює свій малюнок у відведеній для цього рамці. Час обмежується. Рада експертів колегіально визначає  кращі картини та нагороджує авторів.

 

 

 

 

 

 

Музична карусель

 

        Карусель, як відомо, рухається по колу. По колу біжать коники, слоники, верблюди. Так само рухаються вершники.

         Для «вершників музичної каруселі»пейзаж не змінюється. В музичній каруселі учасники залишаються на місці. А по колу рухаються пісні, які їм треба пригадати. Стрільці ставляться по колу,  їх може бути від 5 до 15, залежно від кількості бажаючих пограти. Учасникам повідомляють «тему заїзду».

         До початку руху, порадившись із друзями, «вершники»можуть підібрати пісні, які вони будуть співати.

         Заїзд починається з визначення того, хто буде першим відповідаючим (співаючим). Від нього і починається рух по колу: від одного учасника до іншого за годинниковою стрілкою.

         Час на перехід пісні до наступного учасника – 15 секунд. Якщо хтось із «вершників» не може згадати наступну пісню протягом 15 секунд, вважається, що в нього закрутилась голова, йому стало погано, тому він повинен зійти з каруселі.

         Протягом «заїзду» з каруселі зійдуть всі, крім одного: найміцнішого та найерудованішого.

         Цей знавець пісень стає переможцем – зіркою. Як приклади тем можна назвати такі пісні, в яких згадуються:

  • Назви міст
  • Вода в якому завгодно агрегатному стані
  • Родичі (мати, батько, бабуся)
  • Домашні тварини
  • Їжа та напої
  • Час доби
  • Елементи одягу
  • Музичні інструменти
  • Слово «пісня» та ін.

 

Вогник

 

     Вечірній «вогник» - не просто традиція, а важливий компонент самоврядування учнів. Проводити його можна щодня. Мета «вогника» - виявити, як прийшов день – краплинка життя, що вдалося, а що ні. Найважливіше питання «вогника»: що хорошого приніс цей день твоїм друзям, всім людям? Що заважало? Як завтра будемо жити і що робити? Не перетворюйте «вогник» на «суд» і нерозумний розбір конфліктів. Адже він повинен налаштувати дітей ще й на ніч. Навчайте дітей на законах відвертості, доброти, взаємодопомоги і взаємо підтримки.

     Нехай говорять, не ображаючи інших, конкретно, вимогливо, але з повагою. Тихо і в цей же час, щоб всі чули тільки про важливе.

     Не нав’язуйте дітям свою думку. Щоб усі вміли говорити, аналізувати, оцінювати, і пропонувати, пускайте естафетну (чарівну) паличку по колу. У кого вона в руках, той говорить.

     А питання «вогника» дуже прості: що ми зробили корисного і потрібного; чи дружно жили і працювали; чи довели справу до кінця; кому потрібно сказати «дякую»»; від чого наступного разу потрібно відмовитися; що потрібно робити завтра; кому доручити справу?

     На «вогнику» повинен бути гість (гості). Залиште йому біля вогнища почесне місце. Супутники «вогника» - нова ідея, нова (стара) пісня, цікаві історії, ігри.

     «Вогник» - це старе добре табірне вогнище, біля якого говорять «про життя», співають задушевні пісні, або просто мовчать. Біля вогнища в голову приходять найкращі найголовніші, найсерйозніші думки, а вголос говорять найважливіші, найпотрібніші слова: про прожитий день, про дружбу, про честь. Роберт Баден – Пауел, засновник організації англійських скаутів, радив: «Говорити про Бога, короля і Вітчизну тільки перед сном, тільки в найбільш казковому місці, тільки біля вогнища». Як прекрасно сказано!

 

Оранжева дискотека

 

     Оранжевою дискотека називається не тому, що ті, хто танцює на ній, повинні бути одягнені у костюми оранжевого кольору, а зал для танців – прикрашений оранжевими стрічками; і не тому, що на ній виконуються танці народів Південної Африки, які живуть біля річки Оранж, а тому, що всі запрошені на неї повинні мати з собою апельсин. Адже апельсин на багатьох європейських мовах звучить як «оранж».

     Апельсини потрібні для тих, хто танцює, не для того, щоб втамувати голод та спрагу після танців, а на час танців, бо оранжева дискотека – дискотека з конкурсними завданнями, і всі вони вимагають, щоб був апельсин.

     Головне танцювальне завдання звучить так: «щоб апельсин не упав на підлогу».

     Той, хто не виконав цього правила, перестає танцювати і відходить убік, а ті, хто виконали, одержують оранжевий жетон. Всі оранжеві жетони, які отримали під час дискотеки, після її закінчення обмінюються на апельсини. Усього завдань – 10. Відповідно цим 10 завданням виконуються 10 різних танців.

  1. Твіст. Танець виконується поодинці; той, хто танцює, тримає апельсин між коліньми.
  2. Рок – н – рол. Виконують поодинці, тримаючи апельсин підборіддям.
  3. Брейк. Танцюють поодинці, тримають апельсин підборіддям.
  4. Макарена. Танцюють поодинці. Перекладають апельсин з однієї руки в іншу (протягом танцю).
  5. Хіп – хоп. Танцюють парами, знаходячись на відстані двох метрів один від одного: кидають один одному апельсин.
  6. Повільний фокстрот. Виконують парами, тримаючи один апельсин у руках, другий – між лобами.
  7. Вальс. Виконується парами: один апельсин у руках, другий – між животами.
  8. Диско. Виконується вчотирьох: кладуть 4 апельсини на тацю і тримають за 4 кутки.
  9. Ламбада. Танець виконують всі разом, однією рукою тримаються за партнера, який стоїть попереду, другою підкидають і ловлять апельсин.
  10. Сертаки. Виконується усіма разом у колі; кожен, хто танцює, тримає апельсин під рукою.

На оранжевій дискотеці є абсолютний переможець. Ним стане той, хто    заробить найбільше жетонів. Переможцю традиційно вручають приз – плюшевого чебурашку, - як відомо, ця тваринка невідомої породи найбільше в світі любила апельсини.

 

«Перебудований процес» - гра командна

 

 

            Грають у цю гру дві і більше команд, що складаються з 10 осіб кожна. Завдання команд дуже просте: вишикуватися в одну лінію згідно з проголошеним розпорядженням. Команда, що вишикувалась швидше за інших, отримує 10 балів (за друге – 9 і т. д.).

            Щоб заробити ще бали, команди повинні ще перешикуватися, але по – іншому, згідно з розпорядженням. Всього треба зробити 10 перешикувань. Розпорядження при цьому звучать так:

  • Вишикуватись за зростом у порядку збільшення.
  • Вишикуватись за вагою у порядку зменшення.
  • Вишикуватись за розміром взуття у порядку збільшення.
  • Вишикуватись за довжиною волосся у порядку зменшення.
  • Вишикуватись за кольором очей за порядком збільшення світлості.
  • Вишикуватись за першою буквою імені в алфавітному порядку.
  • Вишикуватись за величиною розтягування великого та вказівного пальців у порядку збільшення.
  • Вишикуватись за кількістю ґудзиків на одязі у порядку зменшення.
  • Вишикуватись за шириною плечей у порядку зменшення.
  • Вишикуватись за величиною кулака у порядку зменшення.

         На майданчику діє комісія, яка перевіряє правильність шикування. Тобто його відповідність розпорядженню. У представників цієї комісії є необхідний інвентар: ваги, лінійка, алфавіт.

         Якщо комісія знаходить недоліки у побудові, вона вираховує з суми, що отримала команда, по одному балу за кожне порушення. Тому учасники намагаються виконати завдання швидко і якісно. Команда, що набрала найбільшу кількість балів, отримує вимпел «Передовик перебудови».

 

Запрошення до чаю

 

         У запрошенні до чаю є багато символічного. По – перше, чайна чашка, що передається з рук у руки: кого б ти з усіх зараз хотів запросити на чай?

         По – друге. Алгоритм поведінки: кого саме запросити, про що з ним хотів би поговорити, що скажеш, що хотів би почути у відповідь.

         По – третє, момент пропонування чайної чашки як знаку симпатії, поваги, визнання достоїнств бажаного партнера для спілкування та момент прийняття її обраним партнером як вияв вдячності за інтерес до твоєї особистості.

         По – четверте, якщо чайна чашка пуста і вже не ведеться розмова про продукти, солодощі, напої, то спілкування, яке оголошено метою зустрічі, продовжується.

         По – п’яте, музичний супровід обмірковується таким чином, щоб він   (наприклад, «Запрошення до танцю» Вебера) або відображав психологічний стан, або створював душевний настрій і запрошую чого і запрошеного.

         Дана тема «Запрошення до чаю» може перерости у «Запрошення до сумісної роботи» або приймає загальну форму «Запрошення до…».

         У «Запрошенні до чаю» багато психологічних моментів: вибір відбувається на очах групи; слід знайти мотивацію та втілити її у відповідну вербальну форму; необхідно пластично виконати потрібні дії та не опинитися в незручному становищі. Є також і етичні моменти: не можна ображати, здійснюючи вибір; запрошення не повинно бути нетактовним, грубим; слід продумати формулювання звертання. Педагог може надати допомогу, але вона не повинна бути відкритою.

         Тонке коригування педагога повинно бути делікатним та майже непомітним для дітей. «Запрошення до чаю» має велику силу гуманізації взаємовідносин, психологічно розкріпачує дітей.

 

Проблема на долоні

 

         Ця форма роботи повинна допомагати дитині стати суб’єктом  та стратегом власного життя, допомагати їй само реалізовуватися.

         Методика проста: діти сідають колом або півколом. Кожна дитина почергово тримає на долоні предмет, який символізує життя (або проблему), і висловлює свої міркування.

         Наприклад, педагог тримає на долоні тенісний м’ячик та звертається до вихованців: «Я дивлюсь на цей м’ячик. Він колоподібний та маленький, як наша Земля у світобудові: Земля – той дім, де розвертається моє життя. Що б я зробив зі своїм життям, якби повністю був володарем над ним?»

         Процес колективних роздумів, особистісного «дорослішання» кожного учасника буде можливий  при умові виконання педагогом двох умов.

         По – перше, наявність предмета, що символізує проблему. Це може бути свічка, квітка, горіх… Головне, щоб цей предмет був яскравим, відповідав вимогам естетичного смаку.

         Так як діти, зосередившись на проблемі, будуть маніпулювати ним, бажано щоб його приємно було тримати в руках (предмет не повинен викликати негативні емоції: бути холодним, гострим, металевим та ін.). Професіоналізм педагога полягає в умінні пред’явити його дітям в його морально – ціннісному соціокультурному значенні, тільки тоді починається процес духовної творчості вихованця.

         Відбувається маленьке «диво»: не м’ячик (розмір і колір якого можуть бути якими завгодно), а дитина як суб’єкт власного життєвого шляху  та її життя постає перед нами. Свічка – вогонь, світло, людська думка, розум. Квітка – не рослина, а краса світу, пам'ять про рідну, близьку, кохану людину.

         По – друге, метою заняття не є пошук істини або мегаістини. Тут взагалі не може бути «правильних» і «неправильних» відповідей. Є рух думки, естафета особистісних задумів: що означає ця цінність особисто для мене? Мета такої форми – побудова ситуації, що народжує потребу у філософствуванні. Результат – думка кожного учасника, яку не слід стримувати. До кожної дитини повинно прийти розуміння відносно його зв’язків зі світом, розуміння, що наші проблеми не можуть існувати тільки всередині нас, що життя тече у світі людей.

 

Мандрівка в Країну Уявляндію

 

         Школярам пропонується завдання: придумати країну, якої ніколи не існувало, і розповісти про неї. Ви знаєте. Скільки країн на нашій планеті: понад 200. Деякі з них дуже дивні, їх історія нараховує декілька тисяч років. Деякі зовсім молоді, вони виникли нещодавно. Але у кожної країни, давньої чи молодої, є своє обличчя. Обличчя країни не схоже на обличчя людини. На ній немає носа і очей. Обличчя країни – це:

  • Її герб, прапор, гімн.
  • Її столиця, відомі маленькі чи великі міста.
  • Її жителі, які говорять незнайомою нам мовою.
  • Видатні люди і пам’ятні дати.
  • Заводи, фабрики, які випускають незвичайну продукцію.
  • Поля з дивовижними сільськогосподарськими культурами і ферми з незвичними нам тваринами.
  • Несхожі на наші грошові знаки.
  • Звичаї, які нам здаються старовинними, і манери її жителів.
  • Пісні, які виконуються в супроводі народних інструментів.
  • Традиційні національні танці.

Запропонуйте дітям відправитися в країну, якої немає на жодній карті. У країну, яку уявлять самі діти. Хай вони дадуть їй назву, намалюють її герб. Хай придумають, чим займаються її жителі. Як вони вітаються, їдять, сплять, що роблять ввечері.

Хай вони покажуть обличчя своєї країни – фантазії. І після того, як діти придумають нову країну, можна провести засідання клубу мандрівників, фантазерів. Ведучий може запропонувати кожній групі мандрівників розповісти про свою країну. Він може запропонувати кожній групі мандрівників розповісти про свою країну. Він може внести пропозицію, висловитись одразу всім протягом 10 хвилин, чи дати слово декілька разів підряд.

Спочатку довідаємося про назву країни, потім почуємо про видатних людей, подивимося про назву країни, потім почуємо про видатних людей, подивимося народні танці і т. д. В кінці зустрічі ведучий подякує всім за цікаву розповідь і показ і нагородить мандрівників.

Література

Л. О. Юзефик Сам собі режисер, або Антологія шкільних свят. Збірник сценаріїв та методичних рекомендацій. Тернопіль «Астон», 2005.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: На допомогу керівникам гуртків | Додав: Dcdut
Переглядів: 697 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Годинник
Друзі сайту
  • КОІППО
  • Відділ освіти, молоді та спорту Добровеличківської РДА
  • РМК відділу освіти, молоді та спорту Добровеличківської РДА

  • Copyright MyCorp © 2024
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz